MirIstorii.ру - История в деталях

Костопіль - адміністративний, промисловий і культурний центр однойменного району Рівненської області.Історія довколишніх поселень бере початок з епохи неоліту, тобто кам'яного віку. Про це свідчать крем'яні знаряддя праці, знайдені під час археологічних розкопок неподалік міста.

Місто засноване за привілеєм польського короля С. Понятовського 14 листопада 1783 р. на прохання його власника Леонарда Ворцеля. За історичними джерелами Костопіль виник на місці села Остальці, що згадується в подимному реєстрі за 1648 р. і належало тоді князям Заславським.

Наприкінці XVIII ст. в Костополі нараховувалось 30 дворів із населенням 248 чоловік (172 кріпаки, 4 шляхтичі, решта - міщани і вільні поселенці). Після поділу Польщі Правобережна Україна, в т.ч. і Рівненщина, відійшла до складу Російської імперії, де також панував жорстокий кріпосний гніт. Проте і в нових умовах польська шляхта деякий час зберігала свої соціальні та політичні права.

Значних зрушень в економічному розвитку міста не відбулося і в першій половині XIX ст. Застосовувалася і далі праця кріпаків, незважаючи на те, що вона була малопродуктивною. Повільно зростало населення. В 1860 р. в Костополі проживало 304 особи.

У 1861 р. Костопільський маєток став власністю князя О.Чарторийського - великого волинського магната. Він був володарем 23 тисяч десятин землі.
Розвиток міста прискорився у 90-х рр. XIX ст., коли була прокладена залізниця Рівне - Сарни - Лунінець. Відтоді пожвавлюються промислове виробництво і торгівля. 1885 року Костопіль стає центром волості. За переписом 1897 р. в місті проживало 1708 осіб, із них більше однієї тисячі євреїв.

В 1893 р. був побудований храм Св. Олександра Невського. Він є зразком волинської монументальної архітектури кінця XIX - поч. XX ст. В 1898 р. відкрито церковнопарафіяльну школу, а 1902 року - двокласне народне училище. В 1903 р. при залізничній станції почало діяти поштово-телеграфне відділення. Приблизно у 1908 р. стала до ладу гута - невелике підприємство.

Костопіль і на поч. XX ст. залишався малим містечком, хоча розвиток традиційних ремесел (бондарство, ткацтво, ковальство, шевство, кравецтво тощо) пожвавився.
З початком Першої світової війни місто опинилося, у прифронтовій смузі. Мобілізаційні процеси вплинули на скорочення промислового виробництва.
У 1918 - 1920 рр. наш край став ареною жорстокої боротьби різних суспільно-політичних сил. І на цей раз Україні судилося недовго бути незалежною державою. За Ризьким договором 1921 року Волинь, у т. ч. Костопіль, опинилися, як і в часи середньовіччя, в зоні відновленої Речі Посполитої.

У нашому місті на поч. 20-х рр. XX ст. було 417 будинків, мешкало 2990 чоловік. 1921 року Костопіль став центром міської гміни, а в 1925 р. - повіту.
Значну роль у піднесенні національної свідомості серед місцевого населення наприкінці 20-х рр. відіграла "Просвіта", навколо якої охоче гуртувалася молодь. Велику громадсько-політичну діяльність проводило подружжя лікарів Рощинських - Петро і Ганна.
З Костополем пов'язані життєві шляхи відомих діячів української літератури та мистецтва - Юрія Жилка, Леоніда Мосендза, Ніла Хасевича та ін.
Польський період в історії Західної України, а відтак і Костополя, закінчився вереснем 1939 р., коли гітлерівська Німеччина розпочала воєнні дії проти Речі Посполитої. 17 вересня 1939 р. Червона Армія вступила на територію Волині. Почалася радянїзація українських земель, яка згодом перетворилася в насильницьку колективізацію, репресії, депортацію...

1 липня 1941 р. фашистські загарбники окупували Костопіль і відразу показали своє справжнє єство - розпочали криваву розправу над ні в чому невинними людьми. Величезних втрат зазнала промисловість міста. Краще обладнання було вивезено в Німеччину.
14 січня 1944 р. під ударами регулярних військ і партизанів Костопіль був визволений від німецьких загарбників. Відновили роботу промислові підприємства, навчальні заклади, установи, організації...
Упродовж 1945-1957 рр. в місті працювало педучилище, яке підготувало більше однієї тисячі вчителів початкових класів.
1952 р, відкрилися медсестринські курси, а через два роки почало діяти медучилище. Нині це - філія Рівненського медичного коледжу.
Крім загальноосвітніх шкіл, у Костополі працюють гуманітарна гімназія, ліцей-інтернат спортивного профілю і вище професійне училище №1.
Мережу позашкільних закладів складають будинок школярів і юнацтва, станція юних техніків, школа Інтелектуальних ігор "Сузір'я", ДЮСШ.
Культурний комплекс представлений Будинком культури, музичною школою, кількома бібліотеками, краєзнавчим музеєм тощо.
Найбільш відомі своєю майстерністю колективи міста-народний аматорський танцювальний колектив "Веселка” та поліський гурт "Нивка” районного Будинку культури, народний аматорський ансамбль пісні і танцю "Калина”, зразковий дитячий ансамбль "Журавлинка” дитячої музичної школи, циркова студія районного Будинку школярів та юнацтва.

22 травня 1995 р. сталася незабутня подія в історії міста - відкриття пам'ятника безсмертному Тарасові Шевченку.
25 вересня 1996 року виконавчий комітет Костопільської міської ради затвердив сучасний герб і прапор Костополя.
Герб: у червоному полі срібний стовп, на якому три чорні шестикутники; щит увінчує срібна міська корона.
Прапор: квадратне полотнище, що складається з трьох рівновеликих вертикальних смуг - червоної, білої та червоної, на білій смузі розміщені три чорні шестикутники.

Чорні шестикутники символізують основне місцеве природне багатство - базальт. Червоно-срібні барви вказують на знаходження міста на Волині.
Мережу медичних закладів складають центральна районна лікарня на 275 ліжок стаціонару, районна поліклініка, розрахована на 500 відвідувань за зміну, дитяча поліклініка, жіноча консультація, стоматполіклініка, чотири приватні стоматкабінети.

У місті є митниця, товарно-пасажирська залізниця, станція автовокзалу, 2 готелі, працює багато закладів торгівлі та побутових послуг, чотири ринки, ресторани, кафе.
Через Костопіль проходять залізничні і шосейні дороги на Київ, Санкт-Петербург, країни Прибалтики, Львів, Трускавець, Варшаву.

В 2003 році - затверджено нові герб та прапор: