| Главная » Статьи » Історія Українською » Історія Українських міст і містечок |
Історія міста Нововолинськ
Історія
Нововолинська
Нововолинськ - місто обласного підпорядкування. Він розміщений біля витоку річки Студянка, невеликий правою притоки Західного Бугу, на автостраді Ковель-Володимир-Волинський-Львів. Відстань до найближчої залізно - дорожньої станції Іваничі-18км; за 2км від міста - товарна залізно - дорожня станція Центральна. До обласного центру-96км. Місту підпорядкований селище міського типу - Жовтневий, який розміщений за 9км на південний захід від міста. Нововолинськ - молоде місто, що виник в новому Львівсько-Волинському вугільному басейні, який починав освоюватися з 1949года. Місто розміщений на землях сіл: Нізкіничі, Дорогіничі, Будятичі та Русовичі Іваничівського району. Перша згадка про цих селах, зокрема про Нізкіничі, належить до першої половини ХY століття. Литовський князь Свидригайло подарував їх своєму маршалу О. Кисіль. У 1570-1583 рр.. Нізкіничі, де налічувалося 8 будинків, були власністю Г. Кисіля. У 1570 році згадується село Будятичі, яка мала 4 будинки і належала чотирьом поміщикам, і село Русовичі - власність володимир-волинського єпископа. У 1583 році згадується село Дорогіничі, якою володів поміщик А. Романовський. У Нізкіничах Киселі побудували дерев'яний замок, сліди валів якого збереглися і досі. У першій половині ХУІІ століття на старому замку А. Кисіль спорудив камену церьков і дерев'яний монастир. Більшість кращих земель належала Кісєльному спадкоємцям та іншим поміщикам - Модзелевського, Підгорецьким, Шляцкім. У Нізкіничах до 1939 року дрібний поміщик Шляцкій мав 350 га землі. У вересні 1939 року радянський уряд взяло під свій захист населення Західної України і Західної Білорусії. Депутати від сіл проголосували за возз'єднання з Радянською Україною. У 1912 році російський вчений М. М. Тетяєв вперше висловив гепотізу про залягання в надрах Волинської землі кам'яного вугілля. Здогад М. М. Тетяєва була підтверджена в 30-х рр.. дослідженнями польського вченого Я. Самсонович. Але до 1939 року серйозних розвідувальних робіт не проводилося. Тільки в кінці 1939года Комітет у справах геологи відрядив сюди спеціальну комісію геологів. В1940 році для широкої перевірки даних попереднього буріння був створений трест "Львовуглерозведка". Війна перервала розвідувальні роботи. Вони були відновлені в перші повоєнні роки і охопили Волинську та Львівську області України та частину Білорусі. Незабаром дослідження завершилися успіхом. У липні 1947 року Володимир-Волинська геолога - розвідувальна партія тресту "Львовуглерозведка" виявила на території Волинської області промислові запаси вугілля. Спираючись на результати геологічного розшуку, ЦК ВКП (б) і Рада Міністрів СРСР постановою від 31 січня 1948 року "Про розвиток видобутку кам'яного вугілля в західних областях України" почав освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну. На основі цієї постанови було створено трест "Волиньуглерозведка" Перед новоствореним трестом була поставлена задача - вже в 1948 році розвідати два шахтні поля на території Володимир-Волинського району, а в1949году-ще 10 шахтних полів на Волині та Львівщині. Щоб здійснити його, трест "Волиньуглерозведка" забезпечили технікою і кадрами. На допомогу Волині прийшов Донбас: звідти разом з технікою перебазували Лисичанську геолого-розвідувальний партію. Перші хороші результати дала свердловина № 117 на околиці д. Бужанка (нині тут шахта "Бужанська") де в жовтні 1948 року було виявлено вугільний пласт промислової потужності. Протягом 1949-1950гг. визначили шахтні поля п'яти майбутніх шахт. У наступні роки геологи завершили розшукування шахтних полів і встановили, що общіі запаси вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну мають 1,75 млд. тонн, з них приблизно 23% на території Волині. Разом з тим з геологічним розшукування проводилася підготовка до будівництва шахт. Для спорудження підприємств вугільної промисловості у грудні 1949 року створено трест "Западшахтбуд". Будівельні роботи розпочалися з 1950 року. У липні цього року на околиці д.Дорогіничев була закладена перша волинська шахта потужністю 1000 тонн вугілля. У вересні цього ж року на території д.Русовичі з'явилася шахта № 2, на території буд Будятичі - шахта № 3. Протягом 1951-1954гг. було закладено шахти № 4-поблизу села Дорогіничі, № 5,6 - біля д.Грібовіці, № 7 - неподалік від д.Біліч, № 8 - біля д.Хренів. У березні 1956 року на кордоні сіл намагаючись зайвий і Литовеж почалося спорудження шахти № 9. А ще раніше, в березні 1950 року були зведені перші будинки нового селища шахтобудівельників - майбутнього міста Нововолинська. Розроблений в 1950 році перший план забудови Нововолинська - передбачав створення шахтарського селища для робітників 4-х шахт з населенням 10-15 тис. чоловік 10 квітня 1951 Указом Президії Верховної Ради Української РСР був заснований селище волинських шахтарів у складі Іваничівського; йому присвоїли назву " Нововолинськ ", що символізує собою нову Волинь. Щоб побудувати шахти, потрібно було близько 5 млн. кубометрів землі і породи, покласти понад 300 км залізничних та шосейних шляхів. Надавала допомогу Нововолинську вся країна. Широким потоком йшли будівельні матеріали, механізми, устаткування. З Російської Федерації, Білорусії, Грузії надходили автомобілі та будівельні машини, з Москви і Вірменії - трансформатори, з Челябінська - автогрейдери для будівництва шляхів. С "Уралмаша" - нове обладнання для буріння, з Дніпропетровська - гірські комбайни, з Харкова - бульдозери, будівельний ліс і збірні будинку - з Карелії. На будівництво їхали висококваліфіковані інженерно-технічні працівники. Будівництво первістка волинської кочегарки очолив посланець Донбасу - Герой Роботи, лаурил Державної премії О. А. Курмаз. Шахтобудівник з Підмосков'я І. Я. Фомін керував спорудженням шахти № 2. З Підмосков'я на будівництво шахт Волині в 1950 році прибув з бригадою у складі 12 чоловіків Ф. П. Буланов. У 1951 році завершилося спорудження дороги Нововолинськ - Володимир-Волинський. Була прокладена залізнична гілка від станції Іваничі до нововолинської станції Центральна, а також під'їзні колії до шахт. 1953 став до порядку цегельний завод потужністю 27 млн. штук цегли за рік, завершено спорудження комбінату на базі колишніх деревообробних майстернях. Все це допомогло забезпечити будівництво потрібними матеріалами та обладнанням. Темпи будівництва з року в рік зростали. Якщо вважати обсяг виконаних у 1950 році будівельно-монтажних робіт за 100%, то в 1951 році він становив 169%, в 1952 - 204%, в 1953 - 310%, а в 1955 році - 730%. Будівництво змінило обличчя молодого робочого селища. У 1953 році зроблені поправки до початкового плану забудови. Його автори виходили з того, що населення селища становит не 10 тис. осіб, як передбачалося раніше, а в два рази більше. Починаючи з 1952 року, замість збірних дерев'яних споруджуються двоповерхові кам'яні будинки. З 1953 року почали зводити будинки на три - чотири поверхи. Були прокладені нові вулиці. За перші 5 років будівництва, трудящі Нововолинська, отримали понад 50 тис. кв. метрів житла. Крім того, стало до порядку багато культурно-побутових установ. У 1955 році в селищі вже було 2 типові школи (нинішні школи № 4 і № 6), лікарня, клуб на 400 місць, універмаг, ресторан, працювали 2 бібліотеки, 4 побутові майстерні, 10 столових та понад 30 торговельних підприємств. Всі вулиці селища асфальтували і озеленювали. У 1954 році для шахтобудівельників та шахтарів шахт № 6 і № 7, розташованих на значній відстані від Нововолинська, почалося спорудження окремого населеного пункту на 3 тис. жителів. Селище, який отримав назву Жовтневе, був підпорядкований Нововолинському міськраді. Окрім житлових будинків, тут спорудили школу, лікарню, клуб і т.д. Країна чекала вугілля, і трудящі Нововолинська робили все можливе, щоб дати його якомога швидше. Через чотири роки після початку будівництва, 23 червня 1954 року, нововолинських шахтобудівники відсвяткували трудову перемогу: шахта № 1 Нововолинська, видала на гора перші тонни вугілля. У грудні того ж року, завершили будівництво ще двох вугільних шахт - № 2 і № 3. Протягом 1955 нововолинських шахти дали країні 200 тис. тонн вугілля. Ріс місто, прискорювалися темпи житлового будівництва. З'явилися нові вулиці. Окрасою міста стало нове чотириповерхова приміщення середньої школи по вулиці Некрасова на 800 учнівських місць. Здійснено значні роботи і щодо озеленення; загальна площа зелених насаджень досягла 12 га. У квітні 1957 року робочий селище Нововолинськ було перетворено на місто районного підпорядкування, а з 25 вересня 1958 його було віднесено до міст обласного підпорядкування. У серпні 1956 року завершилося спорудження шахти № 4, в грудні того ж року - шахти № 6, а в листопаді 1957 року - шахта № 7 "Нововолинська". Отже, на кінець 1957 паливо давали шести вугільних підприємств з дев'яти закладених на Волині. Велике значення для подальшого розвитку вугільної промисловості міста мало завершення будівництва ряду допоміжних підприємств. У 1956 році почав працювати рудоремонтний завод. Цього ж року для здійснення електромонтажних робіт і капітального ремонту обладнання були створені центральні електромеханічні майстерні, 1956 року завершено будівництво заводу залізобетонних виробів проектною потужністю 14 тис. куб. метрів залізобетону на рік. На вугільних підприємствах міста розгорнулася наполеглива боротьба за дострокове освоєння їх проектних потужностей. Ініціатором виступив колектив шахти № 6, що на початку 1957 року першим в басейні зобов'язався достроково освоїти проектну потужність підприємства. Щоб вивчити досвід прославленого шахтаря країни М. Я. Мамая, на шахту № 2 Північна тресту "Краснодонвугілля" в Донбас виїжджала група гірників Нововолинська на чолі з В. Ф. Матвійчуком. Успіху сприяло, досконале оволодіння технікою. Крім того, колектив шахти № 6 один з перших в басейні організував роботу наскрізними цілодобовими бригадами. На підприємствах і будовах Нововолинська працювало більше робітників, ніж їх було в усьому колишньому Волинському воєводстві. Завершувалося будівництво нових шахт. У червні 1959 року стала до порядку шахта № 5, в жовтні 1963 - шахта № 9; добова потужність кожної з них - 1500 тонн палива. Шахта № 8 стала до порядку 5 листопада 1959 року. Її будував у складних геологічних умовах (піщані пливуни), молодіжний колектив. Нововолинську шахти з самого початку відзначалися високим рівнем механізації. На шахті № червні 1962 вперше в країні був випробуваний і впроваджено у виробництво вуглевидобувний комбайн К-52Г, що дало можливість в 1,5 рази підвищити продуктивність роботи та значно знизити собівартість вугілля. На шахті № 8, теж вперше в СРСР, випробуваний виїмка вугілля машиною БУГ-1 без присутності людини. Загальне покликання отримала прохідницька бригада шахти № 8, яку очолив делегат ХХІІ з'їзду КПРС, депутат Верховної Ради СРСР (6-го і 7-го скликання) заслужений шахтар України О.А. Разборскій. Ця бригада пройшла велику виробничу школу, вона брала участь в будівництві п'яти шахт в Львівсько-Волинському вугільному басейні. Так, у вересні 1965 року вона за 30 робочих днів пройшла 1052,4 погонного метра нової підземної магістралі, що було новим всесоюзним рекордом. З 1959 року на нововолинських шахтах впроваджені комплексні бригади. Будь-яка з їх виконує всі роботи: виймає вугілля, проводить кріплення. Створення комплексної бригади дало можливість з 1960 року ліквідувати нічні зміни. Вночі здійснюють тільки ремонтно-профілактичні роботи. Значний економічний ефект дало також застосування металевого кріплення. У Нововолинську з'явилися нові потужні підприємства харчової промисловості. У 1964 році почав працювати сучасний механізований хлібозавод потужністю 60 тонн хлібо-булочних виробів на добу. У 1965 році завершили будівництво молокозаводу, здатного давати 20 тонн молочних виробів. А в 1966 році він вже переробляв близько 17 тис. тонн молока. Асортимент продукції заводу становив понад 30 назв. У 1967 році почав працювати м'ясокомбінат. Таким чином, Нововолинськ почав набувати ознак розвиненого індустріального міста. Зростала вуглевидобуток, а разом з тим більше почали давати продукції підприємства легкої та харчової промисловості. З 1967 року вугільні підприємства міста перейшли на нову систему планування й економічного стимулювання. Першими цей метод випробували в місті на шахті № 3 Нововолинська. Він дав позитивні результати. У 1966 році видобуток вугілля на шахті збільшилася на 12,8%, а собівартість однієї тонни знизилася на 27 коп. 60% продукції цегельного заводу надходить в інші міста і села Волині. Серед споживачів деревообробного комбінату понад десяти областей України. Великі перспективи має Нововолинський завод залізобетонних конструкцій, який у 1968 році виготовив 35 тис. кубометрів залізобетонних конструкцій, тобто в 1,5 рази більше, ніж у 1965року. Почали створюватися підприємства легкої промисловості. У грудні 1967 року введено в дію першу чергу бавовнопрядильної фабрики. Вже в 1968 році вона дала продукції на 9 млн. руб. Трудящі Нововолинська отримали понад 120 тис. кв. метрів житла, понад 20 споруд культурно-побутового призначення (серед них - 2 середні школи, середня школа-інтернат, широкоекранний кінотеатр, дитячі садки, автовокзал, новий універмаг). З 1968 року почалася газифікація. Нововолинськ неухильно зростає і розвивається. Про це свідчать не тільки кількість, але і якісні перетворення. У 1968/1969 навчальному році в місті працювало 10 загальноосвітніх шкіл, з них 5 середніх, 3 восьмирічних, початкова школа та середня школа-інтернат. Школи забезпечені висококваліфікованими кадрами вчителів. Поряд із загальноосвітніми школами в місті є ряд установ для підвищення кваліфікації та отримання спеціальної освіти. У навчальній мережі тресту "Нововолинскуголь" без відриву і з відривом від виробництва за 1956-1968 рр.. підготовлено понад 3 тис. фахівців гірничих професій; близько10 тис. шахтарів підвищили тут свою кваліфікацію. Заснована в 1953 році гірничопромислових школа була реорганізована в професійно-технічне училище. З 1957 року відкрито гірничо-будівельний технікум, який в 1961 році випустив перших 26 молодих фахівців. З 1967 року в технікумі працює денне відділення. З 1966 року в місті відкрито медичну школу, яка готує медичних працівників середньої кваліфікації. Першу лікарню на 15 ліжок було відкрито в грудні 1950 року, в рік закладки селища. Через п'ять років побудували нову лікарню на 75 ліжок і поліклініку. А ще через десять завершили будівництво лікарняного містечка. На кожній шахті є фельдшерські підземні та наземні медичні пункти. Важливою подією в культурному житті міста було створення в 1960 році загальнотехнічного факультету Київського політехнічного інституту, який з часом став факультетом Львівського політехнічного інституту. Він має вечірнє і заочне відділення. З 1956 року в місті працює музична школа, з 1959 - спортивна школа. На 1968 рік у місті налічується 37 бібліотек для дорослих та дітей; книжковий фонд становив понад 180 тис. примірників. Неухильно зростає освітній рівень нововолинцев. Важливим культурним центром став Палац культури. При ньому працюють студії, курси, гуртки, зокрема образотворчого мистецтва, інструментальної музики, крою і художньої вишивки. Для занять спортом в місті споруджено стадіон "Шахтар", який вміщує 6 тис. глядачів, спортивний зал, баскетбольні та волейбольні майданчики. До послуг шахтарів профілакторій на 100 місць у мальовничій місцевості поблизу д. Павлівка. На озері Світязь побудована спортивно-туристична база, на березі Західного Бугу обладнаний міський пляж. На околиці міста для відпочинку трудящих у 1969 році споруджено штучне озеро. У Нововолинську добре налагоджена торгівля і побутове обслуговування. Тут працюють 15 промтоварних і 26 продовольчих магазинів, 4 магазини книг і культтоварів, аптеки. У місті діє комбінат побутового обслуговування, швейні, взуттєві майстерні, для ремонту автомашин, годинників, радіоприймачів і телевізорів. С1968 року почала працювати нова автостанція міста, з якої щодня в різних напрямках відправляється чимало автобусів. У 1970 році Нововолинськ відзначив своє 20-річчя. До тому часу цей город високої культури, нового побуту, нових звичаїв і обрядів. | |
| Просмотров: 3390 | Теги: історія, дата заснування, історія міста, Волинська область, Нововолинськ, Волинь, Україна, Місто, Утворення | Рейтинг: 3.0/2 |
| Всего комментариев: 0 | |
