| Главная » Статьи » Історія Українською » Історія Українських міст і містечок |
Історія міста Житомир
Історія Житомира  Житомир - одне з найстаріших міст України, адміністративний, економічний і культурний центр Житомирської області (з 1937 року), найбільший з міст Українського Полісся, розташований в центрі України, на кордоні з Лісостеп, на крутих берегах притоки Дніпра і річки Кам'янки.Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще в II тисячолітті до н.е. Знайдено сліди поселень епохи бронзи, раннього залізного віку, могильники VII століття, залишки давньоруського городища Х-XIII ст. Роком заснування Житомира вважається 884-й. За легендами, свою назву місто отримало по імені дружинника київських князів Аскольда і Діра - Житомира, який, будучи хрещеним християнином, відмовився служити язичнику Олегу Віщому, зник на землі древлян і оселився на скелі при злитті річок Кам'янки і Тетерева. На древлянській землі в 945 році спалахнуло перше в Київській Русі антифеодальне повстання, яскраво описане в Іпатіївському літописі. Древляни виступили проти непомірних поборів київського князя Ігоря і відмовилися сплачувати йому данину, після чого древлянські землі остаточно відійшли до Київської Русі. Перша згадка про Житомир в літописі відноситься до 1240 року - у зв'язку з походом на захід військ Батия після розгрому Києва. Під час монголо-татарської навали Житомир був повністю розорений і зруйнований. До XVII століття Житомир стрдал від татар ще кілька разів. У 1320 році житомирська фортеця опинилася в руках литовських князів. У ці ж роки почастішали набіги кочівників. Місцеве населення будувало оборонні споруди з підземними ходами, на залишки яких ще і понині наштовхуються будівельники. У 1399 р. монгольські війська хана Едигея, розгромивши дружину литовсько князя Вітовта, захопили і розграбували Житомир. За словами літописця, «... без міри багато зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 року. У 1444 році Житомир отримав магдебурзьке право. Місто поступово зростав, будувався, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і самим значним спорудженням був замок. У 40 - х роках XVI століття він був перебудований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. В1482 р. місто зруйнувала орда хана Менглі-Гірея. У 1559 р. Житомир стає повітовим містом з «при ¬ привілеї на повітові сейми». Польський історик Павло Кле ¬ пацкій стверджує, що це був період розквіту міста Жи ¬ Томіра. Місто вів жваву торгівлю з містами Литви і Польщі і навіть з більш віддаленими містами. Після Люблінської унії 1569 р., розірвав едінс ¬ тво православного давньоруського народу, Житомир знаходить ¬ ся під ярмом потужного європейської держави - Речі Пос ¬ политої, шляхетської Польщі. Незабаром місто ста ¬ новіться центром староства, що входив до складу Київсько-го воєводства. Але одночасно є влас ¬ ністю окремих польських магнатів. У 1571 р. в місті налічувалося 117 дерев'яних будинків, в порівнянні з литовським періодом знизилася кількість населення. Історик М.С. Грушевський на підставі изу ¬ чення літописних документів 16 століття прийшов до висновку, що в цей період в Житомирі відбувся занепад торгівлі та зменшився потік транспорту через місто. Деякі істо ¬ ріки припускають, що це пов'язано з міграцією населення в Запорізьку Січ. Таким чином рятувалося православне населення від гніту польсько-католицьких магнатів і насаджуючи ¬ ваних європейських цінностей. Житомирська православна бід ¬ нота активно бере участь в козацько-селянських повстаннях кінця 16 - початку 17 століть. Після Андрусівського перемир'я 1667 р Житомир залишився в складі Речі Посполитої. Польща повернула Московської держави Смоленські і Чернігівські землі, давньоруське місто Київ, визнала возз'єднання з Московською державою Черкащини. Втративши головний адміністративний центр Київсько ¬ го воєводства, Річ Посполита робить Житомир головним містом одночасно дух повітів - Київського і Жітомірс ¬ кого. Це історична подія визначило розвиток міста як важливого адміністративного центру. З 1668 р. згідно Гржімулотовского трактату Жи ¬ Томир фактично є центром Київського воєводства. Тут проходять воєводські сейми польської шляхти. Конституцією Речі Посполитої Київський повіт в 1724 р. приєднаний до Житомирському. В цьому ж році в Житомир переведена католицька єпархія, заснований монастир єзуїтського ордену і колегіум з власною школою. Посилюється окатоличення православного населення. На Замковій площі в 1746 р. зведений величний ¬ ний католицький кафедральний собор св. Софії. Це один з найдавніших пам'ятників архітектури Житомира. У 1768 р. в Житомирі пройшов суд над учасниками пра ¬ вославная народно-визвольного коліівского віднов ¬ ня, яким згодом Тарас Шевченко присвятив поему «Гайда ¬ маки». 3000 чоловік бвді страчені польською владою в с. Кодня. Конституцією Речі Посполитої 1775 Житомир в числі столичних міст польської корони визнаний першим після Кракова і отримує сенаторське гідність. В го ¬ роді діяло цивільне та військове уряд. Падіння Речі Посполитої в 1793 р. ознаменувало Восс ¬ тановленіе історичної єдності православної Русі: Пра ¬ вобережная Русь возз'єдналася з Росією, а Житомир вос ¬ з'єднаний з Руссю, яка тепер іменувалася Російської їм ¬ періей, і в 1804 році за указом царського уряду був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії. Невеликий українське місто в різний час було місцем перебування видатних діячів вітчизняної історії. У 1802 - 1809 роках у Житомир неодноразово приїжджав великий російський полководець М. І. Кутузов. З вересня 1811 року тут жив П. І. Багратіон, що командував Подільською, а потім 2-ю Західною армією. Кур'єром для особливих доручень при штабі армії був відомий поет Денис Давидов - згодом організатор партизанського руху у війні з військами Наполеона .. На початку XIX століття почали діяти просвітницькі та культурні заклади: чоловіча гімназія, чотирикласне повітове училище, пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр, на підмостках якого виступали Видатні актори М. С. Щепкін, В. Н. Давидов, Г. Н. Федотова , композитор А. Г. Рубінштейн. У 1846 році місто відвідав Тарас Шевченко. З Житомиром пов'язані імена Собінова, Поліни Віардо, Бердяєва, Грушевського, Купріна, Волошина. Бабеля. У Житомирі народилися Святослав Ріхтер, Володимир Короленко, Сергій Корольов. Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відносин сприяли перетворенню Житомира в промислово-торговий центр. У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир - Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир із Бердичевом і Коростенем. Житомир, як і більшість всіх українських міст, переніс події революційного 1917 року. За цей час у місті змінювалася влада тринадцять разів. Після громадянкою війни почалися масове будівництво і реконструкція міста. Були створені Волинський чавуноливарний завод і механічний завод «Сільмаш», які з часом організувалися в машинобудівний, а пізніше в мотороремонтний завод. Почали випуск продукції нові підприємства - фабрики музичних інструментів, панчішна, лакофарбова, шліфувально-граніровочна, реконструйований меблевий комбінат, цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики. Було відновлено рух поїздів, що з'єднують Житомир із Коростенем і Бердичевом, а в 1935 році пішли поїзди по лінії Житомир-Фастів, що зв'язала Житомир із Києвом. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Житомирі нараховувалося 62 підприємства, у місті діяли 29 медичних установ. Працювали театр, філармонія, палац піонерів, 3 кінотеатри, 4 клуби, музей. Активними провідниками культурної революції на житомирській землі були поет А. Безіменський, драматург І. Кочерга, композитори В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Скорульський, режисер В. Магар, фольклорист і хормейстер М. Гайдай і інші. Житомир ставав значним промисловим і культурним центром. 22 червня 1941 в перші години війни місто було піддано бомбардуванню гітлерівської авіації. 9 липня фашисти ввірвалися в Житомир. Після захоплення міста почалися чорні дні окупації. Активні бойові дії на початку 1942 року вели близько двадцяти підпільних груп разом з партизанськими загонами. У грудні 1943 р. місто було звільнено. За період 1957-1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них - льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, "Промавтоматика", "Електровимірювач", металоконструкцій, м'ясокомбінат, завод лабораторного скла і др.Чісленность зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968-1976 рр.. зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідні проектно-конструкторські організації, отримали розвиток установи культури, спорту, туризм. В результаті населення Житомир за останні тридцять років (1959-1989 рр.). Зросла з 105 до 300 000 чоловік. Житомир - батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів (ботанік В. М. Арциховський, воєначальник Я. Б. Гамарник, історик Б. А. Кругляк, художник Д. П. Штеренберг та ін.) З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів науки і культури. Тут знаходяться історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони, єдиний на Україні музей історії космонавтики. В місті встановлені пам'ятники і меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженку, Борису Тену, Володимиру Короленко, Сергію Корольову, Віктору Косенку, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, Олександру Сергійовичу Пушкіну, Ярославу Домбровському і багатьом іншим відомими письменникам і громадським діячам. | |
| Просмотров: 1428 | Комментарии: 1 | Теги: Житомир. історія міста, історія. історія міст, історія житомира | Рейтинг: 3.0/1 |
| Всего комментариев: 0 | |
